Деруни

Хто ж не любить деруни? Підсмажені, хрумкі, ароматні смаколики, які до того ще й готуються дуже легко!

Ну справді, варто лише потерти картопельку на тертушці, додати яйце, сіль, молотий перець, трохи цибульки та дрібку соди і — на пательню, у розігріту олійку!

Проте мій потяг до кулінарних експериментів досяг й цієї невинної страви й я вирішила замість цілого яйця додати збитий в піну білок, який залишився в мене після готування лимонного курду. Я його гарненько збила, додавши дрібку солі, причому помітила, що білок, що певний час постояв в холодильнику, збивається набагато краще й швидше за суперсвіжий. Попутно зробила висновок, що для того, щоб отримати «жорсткі піки», наприклад, для безе, краще використовувати яйця не першої свіжості — звісно, звучить не дуже, але має результат)

Але повернемося до наших дерунів. Отже, я змішала натерту картоплю та цибулю із солоною білковою піною, додала соду, виклала на розігріту пательню. Спочатку все було чудово, дерунчики нагадували легкі хмаринки, були повітряними та симпатичненькими… а потім як навіжені стали всотувати олію! Ну звісно, чому б ні, коли вони мають підвищену повітряність!

Деруни вийшли загалом смачними, але я все ж таки схиляються до того, що вони мають бути в міру масні, із картопельними шматочками всередині, а не нагадувати повітряне диво-дивне))

Загалом, можу сказати #не робіть так але це геть не заборона, а назва тегу публікацій на сайті, де я описую свій негативний кулінарний досвід. Проте, що одному щось не до снаги, то для іншого воно може бути «знахідкою», хтозна))

P.S. Нічого не сказала про сметану, яка має бути must have до дерунів, але то таке.