Деруни

Хто ж не любить деруни? Підсмажені, хрумкі, ароматні смаколики, які до того ще й готуються дуже легко!

Ну справді, варто лише потерти картопельку на тертушці, додати яйце, сіль, молотий перець, трохи цибульки та дрібку соди і — на пательню, у розігріту олійку!

Проте мій потяг до кулінарних експериментів досяг й цієї невинної страви й я вирішила замість цілого яйця додати збитий в піну білок, який залишився в мене після готування лимонного курду. Я його гарненько збила, додавши дрібку солі, причому помітила, що білок, що певний час постояв в холодильнику, збивається набагато краще й швидше за суперсвіжий. Попутно зробила висновок, що для того, щоб отримати «жорсткі піки», наприклад, для безе, краще використовувати яйця не першої свіжості — звісно, звучить не дуже, але має результат)

Але повернемося до наших дерунів. Отже, я змішала натерту картоплю та цибулю із солоною білковою піною, додала соду, виклала на розігріту пательню. Спочатку все було чудово, дерунчики нагадували легкі хмаринки, були повітряними та симпатичненькими… а потім як навіжені стали всотувати олію! Ну звісно, чому б ні, коли вони мають підвищену повітряність!

Деруни вийшли загалом смачними, але я все ж таки схиляються до того, що вони мають бути в міру масні, із картопельними шматочками всередині, а не нагадувати повітряне диво-дивне))

Загалом, можу сказати #не робіть так але це геть не заборона, а назва тегу публікацій на сайті, де я описую свій негативний кулінарний досвід. Проте, що одному щось не до снаги, то для іншого воно може бути «знахідкою», хтозна)

Ну, а щоб дізнатися докладний рецепт справжніх, хоч “незвичних” дерунів, переходьте на цю сторінку.